Однією з найвизначніших постатей українського патріотичного руху, талановитим педагогом-просвітителем, вченим із світовим ім’ям була Софія Федорівна Русова.
Народилася 18 лютого 1856 р. в с. Олешня на Чернігівщиі в родинному маєтку Ліндфорсів. Софія Русова походила з аристократичної родини, яка прибула в Україну з Сибіру. Батько, Федір Ліндфорс, - швед, мати, Ганна Жерве, - француженка. Безпосередні контакти з селянськими дітьми дали початок ще підсвідомому прагненню стати корисною українському народові.
У 1865 р., коли Софії було 10 років, померла мати, і батько переїхав до Києва. Софія навчалаяс у Фундуклеївській жіночій гімназії, яку в 1870 р. закінчує із золотою медаллю. У Києві Софія разом із сестрою Марією потрапляють у середовище українських інтелігентів-просвітителів, зокрема родини Лисенків-Старицьких. Пізніше Софія Федорівна згадувала: «…з цим знайомством у наше родинне життя вперше вступив український елемент».
Сестри Ліндфорс відвідують збори Київської громади, спілкуються з П. Чубинським, М. Старицьким, М. Лисенком, М. Драгомановим. Їхнє духовне життя не розходиться з громадським. 1871 р. вони заснували в Києві перший дитячий садок.
У 1874 р. Софія одружилась з етнографом, фольклористом, громадським діячем Олександром Русовим. Беручи активно участь у роботі українського земляцтва в Петербурзі, Русови плідно працювали над підготовкою до друку повного тексту «Кобзаря» Т. Шевченка, а 1876-го року видали його у Празі. Після повернення на Батьківщину, Софія засновує першу в Чернігові громадську бібліотеку. Русови проводили просвітницьку роботу серед населення.
Громадська діяльність і прогресивні погляди Русової привернули увагу царських чиновників, і 1881 р. її було ув’язнено за зв’язки з російськими революційними колами. Відтоді вона постійно перебувала під пильним наглядом поліції. 20 років тяглися політичні переслідування. У 1902 році Русових адміністративно виселили з України, і вони оселилися в Петербурзі.
Педагогічний талант Русової повною мірою розкрився в її вчительській практиці й теоретико-методологічних працях. З 1909 року Софія викладала на Вищих курсах А. Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві. Разом із Г. Шерстюком та С. Черкасенком Софія організувала та редагувала журнал «Світло» (1910-1914 рр.), який був присвячений питанням шкільного, позашкільного та сімейного виховання, висвітлював проблеми української культури і науки.
У серпні 1917 р. на пропозицію генерального секретаря з народної освіти Української Народної Республіки І. Стешенка Русова очолила відділ дошкільної і позашкільної освіти, брала участь у створенні програми розвитку національної школи, сприяла активізації процесу дерусифікації шкіл і влаштуванню курсів українознавства. Вона особисто складала підручники з географії і французької мови, популярні історико-географічні нариси для самоосвіти.
В еміграції Русова брала активну участь у жіночому русі та очолювала Всесвітній союз українок.
Софія Русова прожила довге, важке, але щасливе життя, залишивши по собі добру пам'ять у серцях співвітчизників в Україні та за її межами. Померла вона 5 лютого 1940 р. у Празі, до останніх днів проповідуючи ідеї гуманізму та просвітительства.
З приводу річниці пропонуємо Вашій увазі списки літератури та запрошуємо відвідати книжкову виставку в бібліотеці (2-й поверх, каб. 20).
Список книг та статей
Термін експонування: з 18 по 25 лютого 2016 року.
Деякі книги з виставки
Використана література:
1. Замлинська, О. Софія Русова /О. Замлинська, М. Палієнко //Історія України в особах, ХІХ-ХХ ст./І. Войцехівська (кер. авт. кол.), В. Абліцов, О. Божко - К. : Україна, 1995. – С. 355-359;
2. Геник, С. М. Русова Софія /С. М. Геник //150 видатних українок/С. М. Геник - Івано-Франківськ : Лілея-НВ,2003. – С. 172-175;
3. Артемова, Л. В. Педагогічна спадщина Софії Русової /Л. В. Артемова //Історія педагогіки України : підруч. для студ. вищ. пед. навч. закладів/Л. В. Артемова - К. : Либідь, 2006. – С. 245-252.
Фото С. Русової взято з сайту www.gorod.cn.ua
Літературу та списки підготувала Шафоростова К. І.
Автор колажу: Матковська Д. М.
Автор статті: Матковська Д. М.
18.02.2016
