У цьому році виповнюється 135 років з часу заснування щомісячного науково-історичного журналу «Киевская старина».
"Киевская старина" – перший в Україні багатопрофільний історичний журнал. Виходив у Києві з 1882 до 1906, 1907 року друкувався українською мовою під назвою "Україна". Матеріали часопису й до сьогодні не втратили свого значення.
Заснований з ініціативи київської громади для оперативного висвітлення здобутків історичної науки, визначення напрямів дослідницьких пошуків, поширення історичних знань. За тематичним і хронологічним діапазонами охоплення історичної проблематики не мав і не має аналогів у фаховій періодиці. Видавався на кошти від пожертвувань громадівців та меценатів, а також за рахунок передплати.
Першим редактором-видавцем був Ф. Лебединцев (1982–87), потім часопис редагували О. Лашкевич (1887–89), Є. Кивлицький (1890–98), В. Науменко (1896–97). Помітний вплив на його роботу справляли В. Антонович, П. Житецький, О. Лазаревський, І. Петров, О. Левицький та ін.
Всього вийшло 96 томів.
У часописі широко представлена економічна, політична та соціальна проблематика, історія визвольної боротьби українського народу. Значна питома вага в публікаціях належала давній українській історії. За регіональною ознакою найбільш багатоаспектно представлена історія Лівобережної України за доби середньовіччя і Нового часу. Водночас значна увага приділялася вивченню історичного минулого Слобідської України, Правобережної України, Галичини. Широко висвітлювалась історія українського. козацтва, національно-визвольної. та державотворчих змагань українського народу, питання українсько-російських й українсько-польських відносин тощо. Часопис зробив вагомий внесок у розширення історико-краєзнавчих, топографічних, демографічних досліджень в Україні. Чимало уваги приділялося повсякденню, побуту українців. У церковно-історичній проблематиці, поряд із фрагментами з історії окремих храмів чи монастирів та описами церковних пам'яток, превалювали дослідження конфесійних відносин, церковно-громадського життя в українських землях і пов'язаних з ними культурно-релігійних рухів. Регулярно вміщувалися розвідки з історії освіти й культури. Поєднуючи у своїй діяльності видавничу, дослідницьку та археографічну роботу, журнал ввів у науковий обіг значну кількість нового джерельного матеріалу. Додаткове інформаційне навантаження ніс ілюстративний ряд, який складався з портретів видатних історичних особистостей, зображень монастирів і церков, предметів повсякденного вжитку, одягу, зброї, археологічних знахідок тощо. Регулярно вміщувалися рецензії, які стали взірцем толерантної наукової критики.
Уже з перших номерів виразно окреслилося національне спрямування часопису. Навколо нього згуртувалися найвидатніші представники тогочасної української історичної думки, етнографи, літератори, мовознавці. Основне його авторське ядро становили: Д. Багалій, В. Владимирський-Буданов, В. Іконников, І. Каманін, М. Костомаров, А. Скальковський, Д. Яворницький; археолог М. Білозерський; етнографи М. Сумцов, Ц. Нейман, Т. Рильський; мовознавці Б. Грінченко, В. Науменко, М. Петров,О. Потебня; письменники та драматурги Марко Вовчок, І. Карпенко-Карий, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, Панас Мирний, Леся Українка, І. Франко. Журнал був справжнім координаційним центром з якнайширших проблем українознавства.
Від поч. 1900-х рр. кількість науково-інформаційних публікацій на сторінках журналу "Киевская старина" помітно зменшується, натомість частіше друкуються публіцистичні праці й белетристичні твори. Поступово журнал припинив свою діяльність.
Спроби реанімувати "Киевскую старину" в УРСР у 1970-х рр. зазнали невдачі (1972 вдалося надрукувати лише 2 номери).
Бібліографічне посилання: Матях В.М. "КИЕВСКАЯ СТАРИНА" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivskaya_starina_z (останній перегляд: 02.06.2017)
У бібліотеці міститься два томи журналу «Киевская старина». Ознайомитись з ними можна у секторі рідкісних видань, а також в електронному каталозі бібліотеки.
