З нагоди 160-річчя від виходу (1857, Санкт-Петербург) твору П. Куліша «Чорна Рада. Хроніка 1663 року» пропонуємо знайомство з цією книгою.

Повнотекстовий електронний варіант книги П. Куліша «Чорна Рада. Хроніка 1663 року»

Переглянути повну друковану версію твору можна в Музеї книги бібліотеки (каб. 16).

Пантелеймон Куліш — надзвичайна постать в українській літературі. Діяльність П. Куліша була дуже різноманітною. Він поєднав у собі поета, прозаїка, історика, етнографа, перекладача, педагога, літературного критика, філолога, а в юності — навіть художника. Куліша називають людиною енциклопедичних знань. Він навчався в гімназії, а потім — у Київському університеті. Але більшість знань здобув завдяки самоосвіті. П. Куліш перший переклав Біблію українською мовою, створив перший український фонетичний правопис («кулішінку»), переклав багато творів Байрона, Гете, Шекспіра. Він перший став писати історичні трактати рідною мовою, був першим українським професійним критиком [1].

«Наділений великим талантом, але ще більшою амбіцією, — писав І. Франко, — Куліш протягом свого довгого життя проходив найрізніші зміни, топтав найрізніші сліди, виступав у найрізніших ролях…»

«Куліш така людина, — згадував професор Сумцов, — котра майже кожної хвилини мала особливий портрет і особливий духовний облік. Ніби калейдоскоп, він змінявся під найменшим подихом життя» [2].

Отже, внесок Пантелеймона Куліша в розвиток української літератури та культури переоцінити просто неможливо.

Найдовершенішим прозовим твором П. Куліша є роман «Чорна рада». Це перший український історичний роман. У його основу покладено реальні історичні події, що відбувалися в Україні. Головним мотивом роману є боротьба за булаву після смерті Богдана Хмельницького. Претендентів на гетьманство було троє: Яким Сомко, Павло Тетеря та Іван Брюховецький [1].

Ця складна політична боротьба призвела до Чорної ради в Ніжині 1663 року, на якій було скинуто наказного (тимчасового) гетьмана Сомка і обрано Івана Брюховецького. В раді, крім козацької старшини, брали участь запорожці, селяни, міщани ("чернь"), тому її й названо Чорною радою. Невдовзі Брюховецький не тільки виявив зневагу до народних мас, а й став на шлях зради, за що був покараний козаками.

У цей час по Україні почалися повстанські рухи незадоволеного селянства. Значну роль у них відігравали міські ремісники, дрібне міщанство. Ці антифеодальні рухи були спрямовані проти заможної старшини і її ставлеників — гетьманів. Ворогування між окремими групами козацької верхівки, боротьба між претендентами на гетьманську булаву — все це було характерним для того часу. Такі історичні події лягли в основу роману "Чорна рада" [3].

 «Чорна рада» — унікальний твір, у якому автор змалював героїчне минуле нашого народу, передав його неповторність через народну творчість, народну мораль, яка є святою навіть для негативних героїв роману. Усе це робить «Чорну раду» довершеним художнім твором. Бо з нього ми дізнаємося про наше минуле, без якого не може бути ні сучасного, ні майбутнього …[1]

Використані ресурси:

1. http://www.testsoch.net/chorna-rada-pershij-istorichnij-roman-v-ukranskij-literaturi/

2. http://www.ukrlit.vn.ua/making/8usrj.html

3. http://www.ukrlib.com.ua/sochin/printout.php?id=31&bookid=15

4. uk.wikipedia.org – зображення П. Куліша

Автор статті: Матковська Д. М.