Уже минає березень, а сонце за вікном пригріває все більше. У цей чудовий день людство відзначає Всесвітній день поезії.

Поезія допомагає відобразити внутрішній світ автора та зв'язати його душу, думки з читачем. Читаючи вірші ми привчаємо себе до естетики, виховуємо у собі моральні цінності та просто з насолодою проводимо час.

Всесвітній день поезії було запроваджено міжнародною організацією ЮНЕСКО, оскільки поезія може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку громадську увагу. Тому, кожного року, 21 березня ми відзначаємо день поезії.

Доречі, якщо сьогодні у вас віднайдеться вільна хвилинка, не полінуйся прочитати вірш та насолодись моментом.

 

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, — час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш — то уже навіки.

 

автор: Ліна Костенко

 

21. 03. 2020