Шановні читачі!
29 березня виповнюється 135 років від дня народження дитячої поетеси та вчительки Марійки Омелянівни Підгірянки.
З нагоди річниці пропонуємо вашій увазі біографію поетеси та список літератури.
Поетичний вінок України веселково прикрашає полонинська квітка - Марійка Підгірянка, яка виросла в мальовничому гірському селі Білі Ослави, що на Гуцульщині. Справжнє ім'я поетеси і вчительки - Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська.
Народилася відома дитяча поетеса 29 березня 1881 р. в с. Білі Ослави на Івано-Франківщині. Батько-німець був лісничим, а мати-українка – дочка священика.
Чарівна краса гуцульського краю надихнула юну Марійку складати вірші. В тринадцять років, вона починає віршувати, багато читає, записує свої перші вірші, навіяні чудовою природою. Згодом у своїх спогадах поетеса згадувала: “Я – самоук, несміле дитя Підгір'я. Списувала, що мені старі ліси розказували. Та не знаю, чи розуміла добре смерекову мову… Почала я писати дуже рано, десь вже в 13 або 14 році життя, а писала, бо чула душевну потребу вилити на папір ті враження, якими напувала мене краса природи…”. Перші свої вірші Марія писала польською мовою.
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, –
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, –
А то мені моя мама
Гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,
Як мед – солоденька, –
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
(Вірш “Моя мама” із збірки “Безкінечні казочки”).
Марійка Підгірянка відома не тільки як поетеса, а й як прозаїк, пісняр, казкар, драматург, перекладач, учителька, активістка галицьких товариств «Просвіта» та «Союз українок».
Чарівна гуцулка мріяла стати вчителькою. Тому у 1896 році наполеглива гуцулка склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу виділкову школу в Коломиї, а у 1990 році — за жіночу Львівську вчительську семінарію. Таким чинам Марійка здобула омріяний фах. З того часу понад 40 років вчителювала в різних школах Галичини і Закарпаття, майже все своє життя провела серед дітей та молоді.
У 1902 році у періодичних виданнях з'явилися її перші вірші за підписом Марійки Підгірянки.
На вчительському віче в 1904 році у Львові Марійка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – молодим учителем Августином Домбровським. Невдовзі вони повінчалися.
У листопаді 1905 року подружжя перейшло працювати у село Рибне на Косівщині – Августин Антонович завідувачем школи, а Марія Омелянівна вчителькою. Тут, у Рибному, народилися їхні сини Остап і Роман, а пізніше – у селі Вороні Коломийського повіту – син Мар'ян і донька Дарія. У роки Першої світової війни Августина Домбровського забирають на фронт. Молода мати з чотирма маленькими дітьми опиняється в австрійському місті Гмюнді – саме туди евакуювали мирне населення Галичини. Тривай час живучи в таборі, Марія чим могла допомагала своїм краянам, організовувала школу для малолітніх українців. І, звичайно, творила вірші, оповідання, п'єси, нариси, в яких виливала тугу за Батьківщиною, жаль за понівеченими людськими долями.
Про жахливе життя в австрійському таборі в містечку Гмюнд вона розповіла в поемі “Мати-страдниця”. Цей твір вперше надрукували в 1922 році у Філадельфії, а в 1929 році він вийшов у Львові в серії “Золота бібліотека”.
Після ліквідації таборів у 1919 році поетеса повернулася на Західну Україну та продовжила вчительську працю.
Чеська влада спочатку сприяла українізації закарпатських сіл, які раніше були під угорським впливом. Але така політика не була довготривалою. З 1925 р. вчителів-галичан почали масово звільняти з роботи. Подружжя Домбровських звільнили через відсутність чеського громадянства. Після звільнення Марія Омелянівна почала давати приватні уроки онукам Івана Франка.
У 1929 році Марійка Підгірянка переїздить із сім’єю в Галичину. Спершу працювала в Антонівці, а потім у Братишеві і Вікнянах Тлумацького повіту. Життя в рідних краях потроху налагоджувалося. Та навесні 1940 року сталася біда: у містечку Нижнів на базарі на поетесу налетів сполоханий кінь. На роки була прикута М.Підгірянка до ліжка. Та вона не впадала у відчай, вишивала, потроху писала віршики для своїх онуків.
У 1957 році поїхала доживати свій вік до дочки Дарії, у село Рудне біля Львова. В тому селі в суботу 18 травня 1963 р. відійшла у вічність дитяча поетеса Марійка Підгірянка. Звідси її провели в останню путь на Личаківський цвинтар, на вічний спочинок. Могила поетеси неподалік від могили Івана Франка.
Творчий доробок Марійки Підгірянки актуальний і в наш час: добірки творів поетеси вміщені у шкільних підручниках, посібниках і хрестоматіях для українського довкілля.
Максим Рильський писав про Марію Підгірянку: «Вірші М. Підгірянки не можуть залишити байдужим читача, який має серце, не можуть не викликати глибоких роздумів про наше минуле, про нашу сучасність, про наше майбутнє. Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса»[2].
Використані ресурси:
1. Монке О. С. Марійка Підгірянка / О. С. Монке // Українська література для дітей дошкільного віку : навч. посіб. / О. С. Монке – Одеса: Видавець М. П. Черкасов, 2010. – Розд. 3. – С. 182-188;
2. Чоповський, В. Педагогічна й літературна діяльність Марійки Підгірянки (1881-1963) / В. Чоповський // Педагогічна думка. - 2013. - № 2 - С. 23-30;
3. www.ukrlib.com.ua;
4. odb.km.ua.
Список літератури підготувала Шафоростова К. І.
Автор статті: Матковська Д. М.
29.03.2016
