Бібліотека Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського була організована в 1922 році.
Фонд книгозбірні поповнювався і змінювався залежно від зміни профілю самого ВНЗ, від створення того чи іншого факультету, та поступово фонд збільшувався і на серпень 1941 року нараховував 230 тисяч примірників.
Улітку 1941 року разом з університетом (тоді педагогічний інстит) була евакуйована частина бібліотеки – найцінніші і найунікальніші видання. У Майокопі, де перебував і працював Одеський педінститут у перший рік евакуації, бібліотека дещо поповнила свої фонди навчальною й методичною літературою. Неабияку допомогу в цьому надали навчальні заклади Адигеї. Але з просуванням ворога далі на Кавказ виникла необхідність другої евакуації інституту та його бібліотеки. На жаль, під час другого етапу евакуації книжкові фонди бібліотеки не дісталися до місця призначення, тому що транспорт потрапив під бомбардування і всі книги були втрачені.
Другим місцем, де працював інститут у роки війни, було містечко Байрам-Алі в Туркменістані. Тут знову почалося комплектування бібліотеки навчальною, науковою, політичною та художньою літературою. Під час роботи інституту в Байрам-Алі (1942-1944 рр.) бібліотека поступово укомплектувалася до 6 000 примірників. І коли у вересні 1944 року інститут повернувся з евакуації до Одеси, то 6 тисяч фонду, привезеного з Байрам-Алі, стали основою для відродження інститутської бібліотеки.
Поповнення фонду в повоєнні роки відбувалося не тільки централізовано, а й за рахунок передачі літератури з приватних бібліотек одеських учених – професора Б. В. Варнеке, професора П. О. Потапова і професора А. Я. Бардаха.
З приватної бібліотеки Б. В. Варнеке, доктора філологічних наук, заслуженого діяча науки, члена-кореспондента Академії наук, до інститутської бібліотеки було передано книг – 3540, відбитків – 330, періодичних видань – 530, книг іноземною мовою – 1060. У 1945 році бібліотекою була придбана книжкова колекція одеського вченого й педагога П. О. Потапова. У цій колекції – 545 друкованих одиниць, з них 29 примірників іноземними мовами.
З 1984 року проводилося вивчення основного фонду з метою виявлення рідкісних книг, як вітчизняних так і іноземних, для їх компактного збереження та пропагування.
Цю велику і копітку роботу провела Марія Іванівна Кириченко. Вона виявила, обробила й організувала для окремого зберігання понад 8000 книг.
Через надзвичайно невелику площу книгосховища свого часу було прийняте рішення влаштувати філіали бібліотеки на факультетах: художньо-графічному, музично-педагогічному, а згодом на факультеті дошкільного виховання. Це значно покращило умови зберігання та наблизило книгу до студентів.
